Гипергидроз

Потовиділення — одна з найважливіших функцій шкіри, що бере участь в терморегуляції всього організму та обмін речовин. Деякі ендокринні та інфекційні захворювання, а також постійний стрес, можуть порушити фізіологічні механізми, що відповідають за нормальне потовиділення. Така проблема називається гіпергідрозом.

Для гіпергідрозу характерна підвищена пітливість в ділянках скупчення великої кількості потових залоз — пахви, долоні, стопи. Потовиділення в цих зонах вважається нормальним явищем, особливо в стресових ситуаціях, але підвищена пітливість без об’єктивних на те причин повинна насторожити.

Класифікація гіпергідрозу

Первинний гіпергідроз вважають вродженим, але справжню його причину поки не з’ясували. Людина з такою проблемою ще з дитячого або підліткового віку може безпричинно відчувати підвищену пітливість навіть в прохолодній кімнаті. Це призводить не тільки до неприємних відчуттів і виникають через них психологічних проблем, а й до порушення нормальної терморегуляції.

Вторинний гіпергідроз можна розглядати як симптом іншого захворювання. Часто він виявляється при хворобах щитовидної залози, цукровому діабеті або ревматизмі. Усунення причини — первинного захворювання — позбавляє людину від цього стану. У випадку з цукровим діабетом гіпергідроз усувається тільки за умови контролю рівня цукру або за допомогою методів, безпосередньо спрямованих на вирішення цієї проблеми.

Як лікують гіпергідроз?

Якщо локальне лікування присипками не дає результату, пацієнтові пропонують один з декількох методів усунення гіпергідрозу з доведеною ефективністю. Кожен з них вважається радикальним рішенням проблеми, тому може використовуватися як при вторинному гіпергідрозі, так і при первинному.

  1. Призначення антихолінергічних препаратів. Ці ліки блокують нервові імпульси, що надходять на потових залоз і провокують виділення поту. Відчутний ефект проявляється через два тижні після початку курсу. Головні протипоказання до такого лікування — гіпертонічна хвороба і захворювання печінки, нирок або серця. Через такого широкого спектра обмежень частіше вдаються до інших методів.
  2. Хірургічне лікування. Цей метод вважається найбільш радикальним, так як видаляються нерви, що регулюють роботу потових залоз. Після цього потовиділення буде припинено назавжди. Перевага даного методу — висока ефективність без необхідності повторювати процедуру. Головний недолік — наявність великої кількості протипоказань і обмеженість зон використання. Операцію можна проводити тільки для лікування гіпергідрозу особи, долонь і пахв.
  3. Ботулінотерапія. Основна властивість ботулотоксину — блокування нервово-м’язових синапсів. Це дозволяє використовувати ін’єкції ботокса і інших препаратів з ботулотоксином для лікування гіпергідрозу. Пацієнтам вводять ботулотоксин в зону підвищеного потовиділення декількома ін’єкціями, після чого блокуються нервові закінчення, які регулюють роботу потових залоз. Ефект від процедури повністю проявляється через кілька днів і триває до півроку.

Ін’єкції ботокса або іншого препарату ботулотоксину вважають найбільш щадним для організму і ефективним методом лікування локального гіпергідрозу. Процедура займає не більше години, її проведення абсолютно безболісно для пацієнта. З недоліків методу можна відзначити хіба що необхідність повторювати курс лікування кожні кілька місяців.

Ботулінотерапія вважається безпечною і безболісною процедурою, і серед абсолютних протипоказань до неї є тільки алергія на ботулотоксин, гострі інфекційні захворювання і гемофілія.